Про існування вишивок на території сучасних українських земель в давні часи свідчать стародавні історики, зокрема Геродот, та різні матеріали археологічних розкопок. Так, у могилах перших століть нашої ери були знайдені залишки вовняного одягу, прикрашеного багатоколірними вишивками. На одній з таких вишивок видно червоний і жовтий кольори.
На різьбленому диптиху IV ст. «варвари» — слов’яни, які підносять дари імператору Констанцію, зображені в одягу, багато прикрашеному вишивкою; узори складаються з сітки ромбів.
Сорочки з вишитою до пояса манишкою бачимо на срібних чоловічих фігурках VI ст. з Мартинівського скарбу на Черкащині, а також на бронзовій статуетці з околиць Хорола на Полтавщині, яка належить до VI — VII ст. н. е.
Вишиті сорочки такого ж типу існували і в період Київської Русі, про що свідчить срібний браслет роботи київських майстрів з так званого Тверського скарбу з зображенням чоловічої постаті. Масове розповсюдження вишивок на чоловічому одязі підтверджується літописами, а також зображеннями на фресках Софійського собору у Києві. Є відомості про запровадження княгинею Анною Мономахівною навчання вишивальному мистецтву в монастирських школах.
На широке застосування вишивки в древньоруському побуті вказують, зокрема, оповідання араба Ібн-Фадлана про слов’яноруський похоронний обряд, в якому згадується, що лавку, виготовлену для погребної церемонії, вкривали вишитими килимами.
Про існування вишивки на території сучасних південно-українських земель свідчать численні «кам’яні баби» (X — XI ст.), на яких чітко позначені вишивки на уставках, манжетах та подолах одягу. Зображений на них геометричний узор, переходячи від покоління до покоління, зберігся до наших днів і зустрічається в сучасних народних вишивках.
На ряді тканин, що збереглися у вигляді невеликих фрагментів, добутих під час розкопок Десятинної церкви у Києві, виразно виступають вишивані узори на зразок рядків ламаних ліній, сітки ромбів, «есів» та подвійних кружечків. На деяких з них, наприклад на фрагменті з узорами «есів», ясно позначається техніка вишивання — ланцюжка.
З поховання X — XI ст. біля с. Городниці над Дністром видобуте шите «чільце» — налобник — прикраса жіночого одягу. Головний геометричний елемент цього узору також часто зустрічається и сучасній народній вишивці.
Л. Т. Кравчук 1969 р.
